веб-сайт Каплиці на Галицькому гостинці

Вхід на сайт

Навігація по сайту
Опитування на сайті

ТАК!
НІ!


Найцікавіші новини

Наш Банер

веб-сайт каплиці на Галицькому гостинці

 

 


Наші друзі
Церква.info: офіційний веб-сатй УПЦ КП

 

 

bogoslov.cv.ua

 

храм успіння Пресвятої Богородиці м. Чернівці

 

cerkva-snt.at.ua

 

cerkva.te.ua

 

Православ’я на Прикарпатті

 

 

 

На сайті встановлена система Orphus. Якщо ви помітите помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

 

 

 


Архів новин
Март 2017 (1)
Февраль 2017 (1)
Август 2016 (2)
Июль 2015 (4)
Август 2014 (1)
Март 2014 (1)

 

"Темна каплиця" » Історія каплиці » “ТЕМНА” ЗАСЯЯЛА СВІТЛОМ РАДОСТІ І ДОБРА
“ТЕМНА” ЗАСЯЯЛА СВІТЛОМ РАДОСТІ І ДОБРА Історія каплиці
“ТЕМНА” ЗАСЯЯЛА СВІТЛОМ РАДОСТІ І ДОБРА

“ТЕМНА” ЗАСЯЯЛА СВІТЛОМ РАДОСТІ І ДОБРАТут завше людно, тут завше горять свічки. Сюди, на святе місце у свята і будні, вдень і вночі приходять нужденні і стражденні, вбогі і багаті, старі і малі, каліки і немічні. Ідуть з вірою і молитвою, із сподіваннями, що їх почує Матір Божа. Почує і, витерши сльози, поєднає через молитву зі своїм Сином, Ісусом Христом, допоможе зцілити тіло і душу, зміцнити і утвердити віру.
Одного дня незрячому хлопчикові - сироті наснився ангел, який попросив його збудувати капличку. Хлопчик здивувався і відповів, що не зможе, бо не бачить, та й інструменту і матеріалу немає. Та все це йому позносили люди, а він спорудив маленький Божий Храм. І після цього сталося диво – він прозрів. Дякуючи за повернений зір, за те, що бачить світ Божий, він пішов по світу, проповідуючи слово Боже. З тих пір капличку на Галицькому гостинці, на роздоріжжі трьох доріг, споруджену на честь Покрови Божої Матері, називають “Темною”. Цю леґенду з давніх часів на Покутті передають з уст в уста.
За словами жителя села Ганьківці Івана Королюка, через багато літ у 1927 році на цьому ж місці Григорій Цап’юк на своєму полі, що мало назву “Помірок”, спорудив невеличку капличку – взяв два кільця від криниці (у цих краях їх називають рурами), поставив їх одне на одне, а верх виготовив у конусоподібній формі. Для того, аби людина могла втиснутися всередину і помолитися, прорубав отвір. Після війни більшовики зруйнували капличку і поставили на цьому місці цистерни з аміачною водою, заборонивши тут молитися. Та люди все одно йшли на розмову до Матері Божої і її сина Ісуса Христа.
Каплицю, яка збереглася до наших днів, у 1995 році поставив керуючий відділком колишнього радгоспу “Україна” (с.Задубрівці) Василь Свищук за кошти господарства.
Про те, що це місце святе і чудодійне, знають не тільки на Покутті, а й по всій Україні. За багато років, відколи тут стоїть капличка, зцілилося й оздоровилося дуже багато людей з усіх усюд.
Про унікальний випадок розповіла вісімдесятирічна жителька Ганьківців Євдокія ГАВРИЛЮК:
— На початку 60-х років я працювала директором Молодятинської восьмирічної школи Яблунівського району (тепер Коломийський район). Директорів шкіл з Івано-Франківщини направили у Київ на курси. Приземлилися ми у школі №12 в центрі столиці неподалік від Хрещатика. Нами опікувалася завуч школи, вчителька української мови і літератури. Одного вечора вона попросила мене зайти до неї у кабінет. Коли я прийшла, вона одразу зсередини закрила двері на ключ. Мене це дуже здивувало, можливо, навіть трохи налякало. Думаю: що сталося, чому взяла саме мене та ще й під ключ? Ще більше здивувалась, коли вона почала розмову українською мовою (на курсах ви-кладали, зрозуміло, російською мовою та й спілкувались між собою нею). Першим питанням, яке вона мені поставила, було звідки я родом. Відповіла, що з Івано-Франківщини. Така відповідь її не влаштувала і вона все прискіпливіше допитувалася, після кожної моєї відповіді повторювала слово точніше, поки я не сказала, що з села Ганьківці. Тоді вона спитала, чи далеко від нас село Задубрівці. Я відповіла, що це сусіднє з нашим село. Наступне питання зовсім мене спантеличило. “ А “Темну “ капличку знаєте?” Я змушена була їй все розповісти (хоч при цьому і потерпала) . І про те, що як такої “Темної” каплички вже нема, і хоч люди ставлять там маленькі каплички, їх весь час зносять, і про те, що на тому місці стоять цистерни з аміаком. Вона спитала, чи йдуть паломники. Я відповіла, що так, особливо багато людей у п’ятницю, бо у цей день моляться за здоров’я, і на великі свята – на Благовіщення, у великодну п’ятницю, на Стрітення, та й взагалі кожного дня. Людей там буває сила-силенна. А свічок як накладуть, то віск тече рікою. Одним словом, розповіла їй все, що сама бачила на власні очі.
Тоді вона розказала мені свою історію, яка неабияк вразила мене і яку я запам’ятала на все життя. У сім’ї вчительки росла хвора дочка, яка не могла ходити. Вони побували у багатьох лікарнях Москви, Казахстану, Болгарії та інших міст і країн, їх консультували багато медичних світил, та ніщо не допомагало. І все ж вони ніяк не хотіли змиритися з тим, що їхня кровинка, яка хворіла більше десяти років, буде назавжди прикута до ліжка. Хтось із знайомих сказав, що на Західній Україні, в околицях Снятина є так звана “Темна” каплиця. І вони з чоловіком, нікому нічого не кажучи, поїхали. Обоє зайшли у капличку, а дочка сиділа у машині. Згодом вона попросила їх, аби її занесли у каплицю. Після перших відвідин вона поворухнула ногами. Через деякий час приїхали знову. Дівчинка молилася, просячи Матір Божу про допомогу. На третій раз сталося диво – батьки сиділи у машині, а дочка молилася у капличці. Вони ви-глядали, чи не пора йти її принести до машини і незчулися, як дочка сама, своїми ногами прийшла до них. Вони дуже зраділи, тішилися і дякували Богові і тим людям, які направили їх сюди.
Завуч попередила мене, що її розповідь, звичайно, не для розголосу у школі. Ми ще якийсь час поговорили з нею, з’ясувалося, що вона родом теж з Івано-Франківщини.

Розповідь Євдокії Миколаївни доповнила її сестра Павлина:
— Ми були вчителями і начальство заставляло нас чергувати біля каплички – особливо перед великими святами. Одного разу у великодну п’ятницю ми чергували і весь час поглядали на шлях, бо нас строго попередили не молитися. Аж раптом бачимо: ідуть ті, які нам дали такий наказ. Ми попадали у окіп і лежали, поки вони не пішли. Капличку завжди відвідувала наша мама. Якось вона із жінками з нашого кутка пішли помолитися. Та несподівано налетіли міліціонери і забрали їх у машину. Привезли в село і у всіх провели вдома обшук, шукаючи самогонки, Шукали, за що вчепитися. Та на мамине і наше щастя, нічого не знайшли.

Жителька села Задубрівці Параска Николайчук:
— Ніхто не пам’ятає, відколи тут була капличка. Наші далекі предки поставили її. Тут відпочивала Матір Божа, тому і каплиця названа в її честь. Це поле мого тата. Дід Василь Шовкопляс був на заробітках у Канаді, а коли повернувся, то купив поле, яке потім подарував татові – Іванові Шовкоплясу. А Григорій Цап’юк поклав капличку. Я тут з маленької сапала, носила свічки і молилася. Партійні начальники ходили і розганяли людей.

Лазарик Василина з Ганьківців:
— Дуже помічна каплиця. Кожний іде зі своїм горем. Бог допомагає тим, хто йде з вірою. Я теж ходжу до цього святого місця.

Розповідає заступник голови церковного братства при храмі Успення Пресвятої Богородиці с. Ганьківці:
— Капличка на межі трьох полів маленька і, зрозуміло, ніяк не може вмістити велику кількість людей, яка сюди приходить. Тому виникла потреба спорудити нову, більшу капличку. У 2001 році до мене звернувся колишній житель Ганьківців Василь Шлемко і запропонував побудувати нову каплицю. Я поговорив з отцем Ярославом Марикотом. Він звернувся до настоятеля Задубрівської церкви отця Василя Захарука та інших священиків. Було вирішено 7 липня 2001 року відправити молебень до Пречистої Діви і порадитися з громадою, з людьми про можливість побудови нової каплиці. Люди погодилися, і тут же почали здавати кошти на будову. Цього дня було зібрано 58 гривень 25 коп., жителі Устя здали 49 гривень. Це був перший внесок на побудову каплиці. Першими розпочали роботи на спорудженні каплички ганьківчани Василь Шинкарик, Василь Франчук і я. Спочатку поставили міст. Василь Шлемко привіз два КАМАЗи гравію і тонну цементу на фундамент. Так почалося будівництво, будівництво і подальше піклування про капличку взяв на себе митрофорний протоієрей Василь Захаорук. Найбільше коштів зібрали жителі сіл Задубрівці, Ганьківці, Белелуя, Красноставці, Шевченкове, Рож- Поле, Зібранівки та багатьох інших.
У понеділок, на свято Бориса і Гліба відбулося урочисте відкриття і освячення новозбудованої на честь Матері Божої каплички, що схожа на невеликий Храм Божий. Службу Божу відправили священики, котрі прибули сюди за запрошенням настоятеля каплиці митрофорного протоієрея Василя Захарука. декан Снятинської УПЦ КП, протоієрей Михайло Марусяк і 14 священиків з навколишніх сіл Снятинського і Городенківського районів, а також уродженець села Задубрівці отець Василь Ткачук, який спеціально приїхав на освячення з Таращі Київської області, де має парафію. На святій Літургії були присутні голова Снятинської районної держадміністрації Роман Білик, голова районної ради Василь Гладій, голова Задубрівської сільської ради Василь Болембах.
Після служби і освячення каплички відбувся духовний концерт. Високий професійний рівень продемонстрували народна чоловіча хорова капела “Діброва” під орудою Дмитра Лесюка, у виконанні якої натхненно прозвучала “Дума про Почаївську Божу Матір” (соліст настоятель Божих Храмів у Белелуї і Усті Іван Курилюк), а також церковний хор села Белелуя, яким опікується Михайло Герліб. Виступили церковні хори сіл Задубрівці, Ганьківці, Підвисока, Топорівці Городенківського району та інших.
Скільки того дня було запалено свічок! Скільки принесено подарунків! Нескінченний людський потік заповнив три шляхи Галицького гостинця. А люди все йшли і йшли. Ішли, щоб вклонитися Матері Божій, чудотворній іконі Почаївської Божої Матері, почути слово Боже і подякувати за те, що є на нашій покутській землі таке святе місце. До Матері Божої промовляли своїми ангельськими голосочками маленькі діточки і просили її, аби вона завше була з ними.
Надіємось, що це святе місце вже ніколи не буде осквернене, а світло, яке воно випромінює, горітиме по всій Україні.

Ганна Скоропанюк
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • Про "темну" каплицю та прп. Іова Почаївського
  • РАДІСТЬ ПРОЗРІННЯ
  • На Галицькому гостинці на місці каплиці постала церква
  • Чому необхідно відвідувати храм Божий?
  • Духовно-моральне виховання дітей та молоді. Всеукраїнський круглий стіл


  • Календар
    «    Сентябрь 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
     

    Найцікавіші новини

    Теги
    Новини партнерів
    Головна сторінка | Реєстрація | Добавити новину | Нове на сайті | Статистика | Підтримка |
     
    Галицький гостинець © 2012. Каплиця ікони "Почаївської Божої матері" УПЦ КП